| Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | Off topic: Сучасна українська поезія 投稿者: Jarema
|
|---|
Jarema 
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
у лісі було багато каменів
і лиш найбільший з них не мав наймення
він висів на схилі,
ніби перестиглий плід,
якому вдалося пережити
триста зим
на своїй гілці
ніби дитина, яка
постаріла з неперерізаною
пуповиною
навколо нього не змогло
вир... See more у лісі було багато каменів
і лиш найбільший з них не мав наймення
він висів на схилі,
ніби перестиглий плід,
якому вдалося пережити
триста зим
на своїй гілці
ніби дитина, яка
постаріла з неперерізаною
пуповиною
навколо нього не змогло
вирости жодне дерево
звірі тікали від його мовчання
птаство боялося над ним
пролетіти
тільки мох малював
йому зелену тінь
камінь висів на волосині
і не падав
в ньому спокійно циркулювала
піщана кров
він тихо дихав,
зрів
і чекав,
коли настане
його власна
осінь ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова
о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
... See more а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова
о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
по слову на льоту а може на плаву
чи й не було моїм чи перейшло у вітер
така знемога слів чи вже несила слів
таке прозоре все що як тут зрозуміти
де корінь у землі де руки на столі ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Ростислав Мельників | Sep 2, 2018 |
Тихо будь,
спокуси не передбачиш усі
Попасцем волику,
вже наготовано втечу
Три доби верхи
— й залишимо мури фортечні
Як то апокрифи степу складають ченці
Чар Чорнокнижжя
— і гони, де око впаде
Край Піднебесся:
драконів і замків сторожа
Три доби верхи, а решта?
— то промисел Божий
Келію кинуто,
мій подорожній адепт
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
лише свинцеве небо тече, землю розмочує
ступиш - в’язко, глина до ніг ліпиться
і пам’ять твоя знеструмлена червоточина
з точкою входу, але без точки виходу
ліпиш сніг, а він обпалює, тане. Жилами
розносить холод, розносить відчай і втому
риба зимою шу... See more лише свинцеве небо тече, землю розмочує
ступиш - в’язко, глина до ніг ліпиться
і пам’ять твоя знеструмлена червоточина
з точкою входу, але без точки виходу
ліпиш сніг, а він обпалює, тане. Жилами
розносить холод, розносить відчай і втому
риба зимою шукає глибини вірячи
що саме у них намацає обриси дому
і є тут щось від останньої акробатики
листа, що втрачає зв’язок із своїм деревом
вода огортає плечі і ти пригадуєш
як оживає на шкірі судин плетиво
бо холоди відступлять, врешті знесиляться
чорно-брудне відбиратиме площу у білого
і коли ти дихатимеш, твої вилиці
дрижатимуть в такт птахам що вертають з вирію
і зрезонує серце, пришвидшиться, буде боляче
спочатку, а потім весна потече по пальцях
сонце розтопить усе - істерики, розпачі
усміхайся! ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Сергій Татчин | Sep 8, 2018 |
Smoke on the Water ©
цей дим_над_водов під водою тече,
пульсує з глибин олов'яним ключем
і гусне в слова,
про те, що на світі існує знання,
в якому не я не тебе обійняв
і поцілував.
усьому виною магічне "якби":
з-за нього не я не тебе полюбив
і палк... See more Smoke on the Water ©
цей дим_над_водов під водою тече,
пульсує з глибин олов'яним ключем
і гусне в слова,
про те, що на світі існує знання,
в якому не я не тебе обійняв
і поцілував.
усьому виною магічне "якби":
з-за нього не я не тебе полюбив
і палко кохав.
тому не під нами розверзлись світи,
і місяць з отої безодні світив
окрайцем гріха.
смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
цей дим_над_водов – задзеркалля води,
лишає по собі при[х]марні сліди,
вздовж неба тече.
і в центрі зіниці формує слова,
які я до строку від тебе ховав
на споді очей.
у цього знання видозмінена суть:
з тамтої печалі – у річку_сльозу
на мапі лиця.
посéред оцих поетичних забав
лишитися розуму – Божечку, збав!
і Він обіцяв.
смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
цей дим_над_водов – девальвація сліз:
дороги, міста, обертання коліс,
кохання в умі.
тому не мене [через вечір] бухим
ведуть попід руки Яким і Юхим
до себе домів.
і ми дослухаємось – як в небесах
дзижчить перманентного щему оса,
під нотою мі.
і ця мі_бемоль накриває мене,
допоки кохання [на час] не мине,
хоча би в умі.
смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
цей дим_над_водов – сублімація слів
до клекоту магми в утробі землі,
до нересту снів,
до муки етюдів на роди картин,
до вічного страху кудись не дійти,
до сказу в мені.
коли серед стелі палає звізда,
а я не для тебе не першим зі ста
римую про те,
що місяць_татарин, як жало оси,
стонадцятий тиждень край неба висить,
одною із тем.
смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
цей дим_над_водов – споглядання глибин,
за крок від дурної любові взахлин,
за вічність – від слів
про те, що на світі існують міста,
в яких я ніким не для тебе не став
у склепах голів.
і вже несуттєво – до кого і з ким
приходять щоночі Юхим і Яким,
сідають за стіл:
чекати до півнів, до крові з небес,
до першого марева – з нами, чи без –
на дим_вододіл.
смоооок он зе воотер!
і вогонь в небесах!
смооок он зе воотер!
***
Півсонети
13
Нести свій хрест. Писати ясно_й_просто.
Чекати ночі. Пити. Разом з тим,
культивувати в серці крихи зросту,
щоб і самому статися простим.
Я не про рими_й_теми – не про стиль я,
і не про те, щоб стати як бадилля:
все несуттєве болісно мине.
Я про одвічне авторське юродство,
коли за крок до зовнішнього скотства,
поет і текст єднаються в одне!
14
З приходом ночі гусне власний морок.
Зі всіх можливих розвитків подій
я вибрав той, якому вже за сорок,
а дружбани лишились молоді.
Мене ніхто з-за обрію не кличе,
та все ж не спиться десь на місяць тричі:
"як би ж то..." – видих, "мати розум..." – вдих.
І хоч довкола вдосталь ще жирку є,
у мене піст: взаємності бракує –
заримувати вічно молодих.
15
До центру світу тулиться хатина,
в ній чоловік замало не зотлів:
із ночі в ніч в його рядках_судинах
жевріє чорна магма кревних слів.
Словесний жар дискретно тане нині.
Мені за нього поіменно винні
всі ті, кого я з осені зігрів:
одні – кохання, інші – мандри й вина,
а треті – власних вражень половину.
Та це пусте… без них би я згорів.
16
У чорнім небі – жовте маковиння.
Драгдилер Місяць пухне з баришів.
А ми з тобою нібито й не винні,
що tet_a_tet не рідні_не_чужі.
Не в сьогодення втілились, а в гру ми:
ми два дроти з одним смертельним струмом,
що в протилежні сторони тече.
Ти віриш в літо, в місто, у крамниці,
у власне тіло, в те, що люди ниці,
і навіть в нас! А я – в Ґевару Че.
17
Народе мій, моя земна скорбото!
Благий Господь про тебе пам’ятав,
коли задумав обраним роботу:
тягти на гору власного хреста.
Суди мене по праву, мій народе!
Бурлить життя, а я стою напроти –
чекаю з неба манни, штибу слів,
для власного тлумачення офіри,
за крок – до себе і за два – до віри,
приблудний син на батьківській землі.
18
У центрі світу хочеться пустелі.
Немолодий лінивий бонвіан
смакує дим, вивчає тінь на стелі,
вкладає рештки серця у слова.
I саме так судилося до скону:
у чорних вікнах – зоряні ікони,
а в римуванні стільки самоти,
що навіть час на мене не впливає,
бо у остатку вірю не в слова я,
а в те, що десь живеш самітня ти.
***
З трофейного щоденника I
Тобі
25вересня
Було у осені три сини –
Двоє розумних, а третій Жовтень.
Вона у мене за них просила...
благала: - не зрадь їх... куди б не йшов ти...
Казала, що їй, загалом, байдуже,
Хто їм закриє на зиму очі.
Просилась у вірші – виймала душу,
І запевняла що жити хоче.
27вересня
...А коли ми врозбрід
відходили з рідних холонучих міст
і прагнули єдиного –
з на тиждень уникнути останнього бою,
порожнечу під серцем
я заповняв листуванням з тобою
польовими листочками,
які зотлівали й втрачали свій зміст.
З висланих дозорів
лиш гірша третина верталась назад –
римувати рапорти
про давно вже вготований для кожного спокій.
А зволожене небо,
неначе вигнута до Бога сльоза,
від нестримного суму
готувалось зірватися з земляного ока...
29вересня
В битві під Summerградом
Вересень з Листопадом
Були забиті в скроню.
Я їх один хороню.
Рию у листі яму,
Згадую Осінь-маму,
І зачинаю пісню,
Для неживих запізню.
Вкотре прибилась в місто
Осінь.
В віршах шукати змісту
Досить.
Скоро настане Dolce
Vita.
Серце ж, дурненьке, хоче
Літа.
30вересня
...Випуклі прожилки,
мереживо павутиння, оскома слів –
О, як же мені хотілося
забрати оце все у кволий спомин,
в якому ти все ще ніби-то чекаєш на окрайцеві землі
кілька хмар від мене,
що стечуть разом з димом надвечір в комин.
Ти в них сповиватимеш
ті часи, коли місяць ще не був кривим,
а в небесних садках
достигали зірки, щоб упасти в жовтні –
у майданек снів, в бабин яр дерев, в голокост трави,
у насуплений холод,
в якого руки по лікоть жовті...
1жовтня
Жовтень родився кволим
В Осені-мами-суки:
Вештає голим полем,
Людям цілує руки.
Дивиться в бляклі очі,
Ті що поверху неба,
Наче дізнатись хоче –
Як я живу без тебе.
А за бездонне небо
Винна
Осінь мені від тебе
Сина.
Буду гуляти з сином
Парком,
В небі шукати синім
Хмарку.
3жовтня
...Все що я від інших хоч колись відвойовував і затим захищав,
Не розкажеш і за життя, та воно вміщається на одній долоні.
Згадується липень і вагітна Осінь – іще дівча,
І покусані губи, від жовтої крови на смак солоні...
5жовтня
Осінь блукає боса,
Дощ заплітає в коси
І для живих співає,
Що розлюбив слова я.
Потім бреде у хащі,
Аж до весни пропащі,
Й клеїть на кожну шпарку
Жовтий листочок-марку.
Хмарка ж Південним Бугом
Лине.
Вітер штовхає тугу
В спину.
Скрапує з неба мокре
Жито.
Мертвим тепер без вохри
Жити.
7жовтня
...Полонені марили
незбагненною вірою в якусь там красу,
Та робились як діти,
коли просипався наш ротний Каїн.
І тільки-но туга здіймала до горла іржаву косу,
Ми їх виводили в жовте безмежжя сільських окраїн...
Наш романтик-радист поліг в лісосмузі, а ми відійшли
До Південного Стіксу –
відчайдушно шукати до сходу броду,
Де безболісне небо
все ще дивиться в воду на власну вроду...
Наші позивні – відтепер і довіку – курли-курли...
9жовтня
Хилить негода долу –
Впасти лицем у поле
І розчинитись в Бозі –
Праведні сни в дорозі.
В землю лицем лежати,
Стати у снів вожатим,
Й дихати у ріллю:
Лю – вдих і видих – блю.
[Edited at 2018-09-08 19:09 GMT]
[Edited at 2018-09-08 19:10 GMT] ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Сергій Осока | Nov 11, 2018 |
*
на осінньому тлі повивального тліну
де вуздечка мов тать перелітним губам
випливає з полів юний вершень шипшини
а під ним самота як інжир голуба
і сполоханий світ ниций бранець убитих
що золою курить і цвіте полином
нахиляється вниз цілувати і �... See more *
на осінньому тлі повивального тліну
де вуздечка мов тать перелітним губам
випливає з полів юний вершень шипшини
а під ним самота як інжир голуба
і сполоханий світ ниций бранець убитих
що золою курить і цвіте полином
нахиляється вниз цілувати і пити
мосянжових підків вікодавнє вино
він грозиться йому кушпелою над полем
бовванами пожеж гаманами катів
поки вершень летить ажуровий і голий
мов найперший із нас мов останній в житті
крізь плачі породіль празники і обжинки
виростає з сідла у неторкану синь
доки носить його доки любить як жінка
ізабелловий кінь ізабелловий кінь
*
а я собі пливу крізь яблуню що світить
що теж собі пливе від ночі ледь жива
і так горить у ній так вигасає літо
що холодно словам що каються слова
о як вона тремтить і як її напишеш
стоїть собі і все і дивиться в траву
цю тишу стереже і переймає в тишу
по слову на льоту а може на плаву
чи й не було моїм чи перейшло у вітер
така знемога слів чи вже несила слів
таке прозоре все що як тут зрозуміти
де корінь у землі де руки на столі
*
багряна рать вечеря після бою
чернецтво круків крилами гуде
і листя як волосся молоде
летить над золотою головою
тяжкою соколиною рікою
по той бік пісні серафим гряде
аби припасти на чоло гніде
і зненависть пустити за водою
хай румаком столочує тумани
хай ліс дощенту убирає в рани
нехай мандрує в села і міста
вістує хай усім безперестану
що рицаря убитого кохана
уже цілує в крижані вуста
*
ти дивишся солоними очима
крізь тишину крізь колихання стад
о цей жагучий страдницький обряд
в якім для муки жодної причини
та голова тяжка і кармазинна
лягла на груди впала на коліна
заворушилась наче виноград
що вже помалу прочуває холод
гартує в зиму соки кам'яні
постій отак при темному вікні
схили себе невидиму додолу
нехай вуста покірно наче жолоб
вберуть мої огірчені крамоли
всотають чорні вигорілі дні
постоїмо хай нас укриють фари
потремтимо для них із темноти
такі як є без страху без мети
байдужі до подяки і покари
як недолуга виноградна парость
де перша гілка вже лягає в старість
а друга тільки пробує цвісти ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Сергій Жадан | May 28, 2019 |
Святий Франциск
Святий Франциск збудував це місто для серферів і героїв.
Він приводив сюди кораблі королівських флотів і зупиняв їх
у тихих бухтах, над якими стояли тумани.
Іспанці зістрибували на берег,
і російські моряки в рятувальних човнах, і золо�... See more Святий Франциск
Святий Франциск збудував це місто для серферів і героїв.
Він приводив сюди кораблі королівських флотів і зупиняв їх
у тихих бухтах, над якими стояли тумани.
Іспанці зістрибували на берег,
і російські моряки в рятувальних човнах, і золотошукачі
з Китаю прошивали ніч ліхтарями, дивуючись тіням на пагорбах.
І кожна закладена церква була як натруджений голос –
свободи стане всім, якщо ви не будете тримати її для себе,
діліться хлібом і вугіллям на зиму,
дивіться на сонце крізь пляшкове скло океану,
золота вистачить на всіх,
але любов дістанеться лише найсміливішим!
Тисячі років потрібно для того,
аби вибрати з землі всі щедроти,
тисячі ночей необхідно, аби вивчити звички місцевої скумбрії,
тисячі слів потребує той, хто говорить із вічністю.
Чума сходить в святковий порт,
і за нею висипають із костьолів дівчата й підлітки,
зухвалі й золотошкірі, з першими таємницями
й католицькими гімнами –
діліться книгами та яскравим одягом,
діліться ним, діліться кавою та овочами,
в цьому місті ми всі захищені молами та фортечними стінами,
стільки втіхи привезено сюди з цілого світу,
що нам робити з нею,
що нам робити з нею?
Я знаю, що святий Франциск охороняє її,
коли вона з‘являється тут на конференціях чи в бібліотеках,
охороняє її щоразу, коли вона ходить крамницями,
рахуючи копійки, на які має прожити до від’їзду,
охороняє від ворогів, охороняє від друзів.
І нервує, коли я йому підказую –
ділися з нею своїм терпінням,
ділися втомою, ділися радістю,
в цьому місті на кого їй ще покластися, як не на тебе,
в цьому житті про кого нам із тобою ще говорити, як не про неї,
кого нам іще охороняти,
кого ревнувати,
Франциску?
*************
Ще нічого немає
Ще нічого немає. Зелена ніч,
і в кожної тиші міра своя.
І знаючи, скільки потрібно сторіч,
щоби з’явилась найперша річ,
він вимовляє її ім’я.
Немов відчиняє нічне вікно
і ловить напружено кожен рух,
сподіваючись на щось все одно,
і небуття важке полотно
покірно дається йому до рук.
І все, що буде з ними тепер –
гольфстріми, айсберги мертвих морів,
щоденний рух повітряних сфер,
спів кашалотів і крик химер,
поява запахів і кольорів,
коріння трав і листя дерев,
озерні льоди і пташиний свист,
руди і вугілля натруджений трем,
слухняних тварин шепіт і рев,
жага лунких торгівельних міст,
вогонь, що спалює кораблі,
смерть на темних шовках знамен,
згаслі зірки на високому тлі,
тихі мерці в літній землі,
кров, ніби лава в покладах вен:
прийде все, що мало прийти,
і зникне все, що колись було,
як мито за явлені їм світи,
за голос із домішками темноти,
за видиху вивільнене тепло.
І знаючи все, що чекає на них,
він все ж вимовляє її ім’я,
зіткане з приголосних і гірких голосних,
доки йому підступає до ніг
ніжності сутінковий сніг,
любові смарагдова течія.
*************
Йдеться передусім про самотність.
Про пісню ліфта
в горлі під’їзду,
яка будить з сну,
виводячи ноти прощання
о четвертій ранку.
Йдеться зокрема про невміння вийти
з вулиць і площ безголосся
на світло та крики, що радо
вітають кожного
спраглого.
Йдеться про найскладніше.
Мало знати значення слів.
Мало вміти відгукуватись
на привітання сторожі при брамі.
Куди примхливішою є наука мовчання,
мистецтво подиху,
вміння вислухати голодного,
який розповідає тобі
про ранковий хліб,
вміння дослухати до кінця того,
хто перераховує всі провини
людства.
Нас не було навчено слухати голоси,
сплетені з печалі,
нам не було пояснено щедрість лікарів,
які не мають чим допомогти,
проте завжди можуть вислухати.
Нам ідеться про нашу самотність,
в якій ми так добре почуваємось,
якою ми виправдовуємо
критичну нестачу любові
в цьому прекрасному
світі.
З усім іншим ми більш-менш
навчились давати раду.
Легко говорити
з озлобленими – за їхнім
мовчанням стоїть безпорадність.
Легко говорити з хворими –
слухати задушливий кашель,
мов грітися при багатті,
що повільно згасає.
Найскладніше, звісно,
говорити з
деревами –
ніби нічого й не винен,
а ось стоїш серед сосен,
відводиш очі.
Обступають тебе прискіпливо,
слухають,
стримуються.
Наче громада, в якої вночі
обікрали церкву.
[Edited at 2019-05-28 21:40 GMT] ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Оновлений перелік авторів антології | Jun 10, 2019 |
1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Багрянцева Олена
6. Бастюк Богдан
7. Бедрик Юрій
8. Белей Лесь
9. Бик Олексій
10. Білецька Наталія
11. Богуславська Валерiя
12. Боднар Мірек
13. Брацило Марина
14. Вировець Лари�... See more 1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Багрянцева Олена
6. Бастюк Богдан
7. Бедрик Юрій
8. Белей Лесь
9. Бик Олексій
10. Білецька Наталія
11. Богуславська Валерiя
12. Боднар Мірек
13. Брацило Марина
14. Вировець Лариса
15. Вірлена Ната
16. Вольвач Павло
17. Галета Олена
18. Галицький Сергій
19. Ганзенко Олексій
20. Гаран Олена
21. Герасим'юк Василь
22. Германова Ольга
23. Гуцуляк Олег
24. Деяк Томаш
25. Дишкант Юхим
26. Дігай Тетяня
27. Довган Ярослав
28. Дьомова Наталія
29. Жадан Сергій
30. Забужко Оксана
31. Ірванець Олександр
32. Калитко Катерина
33. Карпенко Олена
34. Карявка Віктор
35. Кіяновська Маріанна
36. Клименко Наталя
37. Котович Іван
38. Коцарев Олег
39. Кочерга Світлана
40. Круглов Віталій
41. Кубай Данило
42. Кур’ята Ніна
43. Лазірко Юрій
44. Лаюк Мирослав
45. Лущевська Оксана
46. Лятуринська Оксана
47. Ляшкевич Володимир
48. Малкович Іван
49. Махно Василь
50. Мельників Ростислав
51. Михайленко Поліна
52. Мозолевський Борис
53. Мойсієнко Анатолій
54. Москалець Костянтин
55. Мулик Володимир
56. Назаренко Володимир
57. Нова Ванда
58. Новікова Ніка
59. Новіцька Ірина
60. Осадко Ганна
61. Осока Сергій
62. Павленко Марина
63. Павлюк Ігор
64. Паливода Петро
65. Пилипенко Олександра
66. Поваляєва Світлана
67. Позаяк Юрко
68. Понасенко Артем
69. Романчук Леся
70. Рудик Дана
71. Рузвий Гнат
72. Савка Мар'яна
73. Сахно Богдана
74. Сегеда Юрій
75. СеРж Ко
76. Серняк Любомир
77. Симоненко Василь
78. Скиба Роман
79. Слапчук Василь
80. Старовойт Ірина
81. Стефанович Олекса
82. Татчин Сергій
83. Терещенко Наталя
84. Терещук Василь
85. Тимченко Антоніна
86. Тітов Юрій
87. Триліс Василь
88. Тугай Андрій
89. Федорак Назар
90. Федюк Тарас
91. Фізер Лена
92. Фішбейн Мойсей
93. Фульмес Юлія
94. Фурса Наталка
95. Хмільовська Галина
96. Цілик Іра
97. Черняк Ярина
98. Чибісова Наталія
99. Чистяк Дмитро
100. Чорноморець Надія
101. Чорнява жінка
102. Чубай Григорій
103. Чупа Олексій
104. Шошанні Микола
105. Шувалова Ірина
106. Шульга Віка
[Edited at 2019-06-11 06:25 GMT] ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Олександр Міхельсон | Aug 31, 2019 |
***
Одного разу мені подзвонив мій брат. Сказав, що я загинув, що я - солдат. Сказав що загинув я уві сні. Що на війні воно - як на війні.
І я помер від осколків російських ракет. А що? Я мав лише кулемет. Ним не убити цих чорних птахів, як би ти сам цього не хотів.
Я п... See more ***
Одного разу мені подзвонив мій брат. Сказав, що я загинув, що я - солдат. Сказав що загинув я уві сні. Що на війні воно - як на війні.
І я помер від осколків російських ракет. А що? Я мав лише кулемет. Ним не убити цих чорних птахів, як би ти сам цього не хотів.
Я поховав себе в землю й пісок, я на паролі поставив Unlock, я вимкнув усе, що було можливо. Решта - це пристрої. Це - неважливо.
Бо ми постанемо геть усі, коли настануть часи Люсі (тієї, що була ще печерна, дика) - ми відвертатимемо це лихо.
Я знаю: битимуся до кінця. Їм не треба Христова вінця. Двоє розбійників із кожного боку. "Важкої долі, важкого року".
***
Я не дуже люблю цей світ. Він не дуже любить мене. Ми продовжуємо політ. Все минає, і це мине.
Ми продовжуємо похід - невідомо, куди й чому. На шляхах замерзає лід. І усі вони - у тюрму.
Всі шляхи, всі слова й думки, всі ці бронежилети й стволи. Все відбудеться навпаки. Все підтвердить, що ми - були.
З нами буде усе не так. Наша зброя - це наша сіль. Я несу на собі твій знак. Я несу його звідусіль.
І якщо загубити сіль, сіль землі, якою ми є - залишається тільки біль. Це - єдине, що ще моє.
Залишається тільки час. Залишається відчуття, що усе проминає нас, уключаючи це життя.
Але ми таки не здамось.В нас у крові - нормальна сіль. Все минає. І вся ця млость береже мене звідусіль.
Вся ця сила, і слабкість ця. Всі твої поцілунки й міць. Я-бо знаю такі місця, де нікому немає лиць.
Де нікому нема кінця. Де нікому немає меж. Ти-бо знаєш: планета ця не твоя. Й не моя, авжеж.
Що ж: я так не люблю цей світ. Як і він не любить мене. Все ще буде - привіт, привіт. Все минає. І це мине. ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
***
На вулицях зовсім скоро розплавиться весь асфальт,
Поплавляться всі чорнила із вивісок і газетних шпальт,
Поплавляться всі свічки й коронки до золотих зубів -
І я не бачив такого, що не поплавиться, не зустрів.
Поплавиться наша совість і тонни картонних ... See more ***
На вулицях зовсім скоро розплавиться весь асфальт,
Поплавляться всі чорнила із вивісок і газетних шпальт,
Поплавляться всі свічки й коронки до золотих зубів -
І я не бачив такого, що не поплавиться, не зустрів.
Поплавиться наша совість і тонни картонних мрій,
Поплавляться квіти і шоколад, поплавляться рани й гній,
Затопить мазута вулиці, вриватиметься в шибки,
Залиє багатих, паралізованих, начитаних і прудких.
Залиє захованих за спідницями й закованих у броню,
Борделі, професорів і тих, хто постійно несе хуйню.
Валькірій у ліжках найхоробріших із людей,
Місцевих, приїжджих, непроханих на обід гостей,
Гідних, щоб тихо жити та гідних, щоб бути вбитим,
Карликів, всіх твоїх мертвих та вже залитих.
Розплавить, нарешті, всі кулі і віщі сни.
Дивися на це, коли нічого не лишиться.
Дивися і не змигни.
***
Деякі імена у храмі вирізьблені із каменю, інші - з льоду.
Усі, хто хотів прославитись, рано чи пізно ідуть під воду -
Старіє прошивка, ламаються механізми, пробоїни в корпусах.
Вони тонули з мішками золота і виринали в одних трусах.
Ми ж прийшли сюди без нічого, спинилися лиш на ніч,
Почали усе з розмови, як в кожному зі століть.
У темряві били в спину і гралися в маскарад,
А ми зберігали совість і, певно, ще кілька гранат.
Ми приїхали не на яхтах - сюди нас привіз Харон,
Як миротворчу місію, але для себе, а не ООН.
Бо обрій уже палає, а значить світанок настане скоро,
Як мертві почнуть вставати - я буду із ними поруч.
Підійметься наше сонце, зупинить гризню і зливи -
І мертві тоді підуть, і я піду разом з ними.
***
Коли перетнеться кордон світів
Коли перетнеться кордон світів -
Кожен отримає, що хотів.
Хтось почне бачити знову сни,
Такі, як ти бачив тієї весни.
Кожен отримає, що бажав -
Хтось вступить в партію, хтось до лав;
І тільки той, що кордони долав не раз
Урівнює шанси на істину й метастаз.
Коли перетнеться кордон світів
У всіх одночасно забракне слів.
Хтось все несказане проковтне,
Як воду, яку ти не зможеш знайти ніде.
Все, що залишиться – йти вперед,
Долаючи чужі траси, долаючи очерет.
Будь певен – там міни, свої і чужі.
Дістанься, нарешті, своєї межі.
Коли перетнеться кордон світів
Ніхто не писатиме вже листів.
Крутитимуть цигарки, потягнуться до вогню.
Дай-но мені, будь-ласка, іще одну.
Ти з тих, хто ніколи не рахував набій,
Не встигнувши на життя підіймався в бій.
Таких не приймає свята земля.
Сьогодні, напевно, почни з нуля.
***
Приховай мене від пронизливих поглядів міста
Приховай мене від пронизливих поглядів міста,
Бо, кажу тобі, усі тут з одного тіста -
Зрощені, зпаяні руками невмілого ко'валя,
До першого кінця світу, пожежі, повені.
Приховай мене між пітьми і гарячих цяток,
Нехай мені сутінки стануть святом.
Тут буду чорнилами - стань пером,
Прицілом, гвинтівкою, оком, снайпером.
Приховай мене від людських думок,
Побудь моїм лісом, де я - струмок;
Сховай від зневаги, відрази, осуду
В шпаринах побитого часом посуду.
Сховай мене в горах, де ще не бували люди,
Нехай віками крізь мене зростають руди;
Зашифруй мене у програмнім коді,
Сховай під підлогою, там, на споді.
Поводь себе так, мов мене нема
Торкаючи тіло, крізь шкіру, дна.
Приховай мене, ніби чужі скарби;
Я буду приходити, як знатиму - ти ще спиш.
Сховай мене від людей, від магіїї, від життя -
Не викини тільки, прошу тебе, зі сміттям. ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Ярослав Павуляк | Nov 2, 2019 |
Вже знов народжуються коні,
Щоб запрягтися у туман.
Поля дрімають на припоні,
Жують каміння і бур’ян.
***
Бачу, земле, твоїм багатством
Підкупили твоїх людей,
З твого неба сповзає птаство
І вивчає молитву курей.
Б... See more Вже знов народжуються коні,
Щоб запрягтися у туман.
Поля дрімають на припоні,
Жують каміння і бур’ян.
***
Бачу, земле, твоїм багатством
Підкупили твоїх людей,
З твого неба сповзає птаство
І вивчає молитву курей.
Бачу, земле, немов помиї,
Виливають на тебе глум,
Перелив я з краси твоєї
Дивні очі у тихий сум.
По тобі сновигає совість,
Від села до села бреде,
Душу викраде, а натомість
Грудку золота покладе.
Не придумано ще покари,
Не розгадано ще вагань,
Заселили тебе примари
Без вулканів і сподівань.
***
В моїй кімнаті серед ночі
На стінах вікна розцвіли,
А я лежу на лівім боці
Накритий сонними крильми.
В моїй кімнаті серед ночі
Пляшки співають під столом,
А я лежу на лівім оці,
Лежу з розхристаним чолом.
В моїй кімнаті серед ночі
Танцюють двері по траві,
А я лежу на лівім кроці,
Стиснувши сяйво в голові. ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
Хитання човнів на воді — ритуальний танок.
У мушлю заходь і співай,
як зваблює море коханих.
Легкі каравели думок
і слів каравани
не стрінуться більше.
У мушлю заходь і співай.
І будеш самотнім вцілілим на водах сумних.
Так ... See more Хитання човнів на воді — ритуальний танок.
У мушлю заходь і співай,
як зваблює море коханих.
Легкі каравели думок
і слів каравани
не стрінуться більше.
У мушлю заходь і співай.
І будеш самотнім вцілілим на водах сумних.
Так завше в портах,
коли скапують лиця на пальці,
над рифами слів
кружлятимуть грифи вигнанців.
Вигнанче,
хитання човнів — ритуальний танок.
Але не бери зі собою у ту чужину
нічого, крім плоду,
що смаком нагадує рану,
рахманну вину
і поглинуту морем кохану.
І — жодного слова.
У мушлю заходь і співай.
* * *
Ти виходиш із тиші,
і скапує сутінь тобою.
Наче мокрі рибини,
тріпочуть сліди на піску.
В цьому місті — нікого.
Ти просто ідеш за водою
Із блакитного в чорне,
мов голосом твориш ріку.
А слова — що слова? —
чорториї закрутять і втоплять.
А сліди — що сліди? —
повсихають до жовтих тарань.
І не в тому вся суть,
щоб навчитись співати по нотах.
І не в тому печаль,
що співаєш у час проминань.
***
Якоїсь ранньої осені,
коли нав’язливі мухи думок
не зуміють добудитися тебе на світанку,
на тому останньому плацдармі сну,
з якого вже нема куди відступати,
ти озирнешся на все це,
мовби побачивши вперше:
будиночок на згір’ї,
весь у зарослях дикого винограду
і розхристаних хризантем,
аскетичне ліжко,
яке пам’ятає всі проказані тут молитви,
складний чоловік за стіною,
з яким не склалося…
Визнай свою поразку,
врешті визнай свою поразку!
Цієї зраненої осені,
що, як відсталий від своїх комбатант,
знесилено тягне за собою
кривавий слід –подалі від людей,
подалі від їх захриплого
радіоприймача,
який щогодини передає новини
з лінії фронту,
подалі від лінії фронту,
яка ніколи не буває прямою,
як горизонт,
а вже краще сказати – ламаною,
як мова на окупованій території,
як кардіограма твого серця,
яке ще б’ється саме зі собою
за право не битися. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Юлія Баткіліна | Apr 22, 2021 |
Темне замовляння
Облітає всесвіт – до жил дрібних,
рукавів галактик і темних рік.
І про що б не марив о цій порі –
те насправді видно тобі крізь них.
Крізь прозорий час, найтемніший час,
крізь вино міцних, найміцніших ча... See more Темне замовляння
Облітає всесвіт – до жил дрібних,
рукавів галактик і темних рік.
І про що б не марив о цій порі –
те насправді видно тобі крізь них.
Крізь прозорий час, найтемніший час,
крізь вино міцних, найміцніших чар.
Облітає листя в долоні міст,
у холодне срібло і глиб води.
Все, що обираємо ми самі,
все, що сонним нам навіває дим,
набирає плоть, проростає в сніг,
і важливе збудеться, інше – ні.
Облітає сказане – і кістяк,
як ніколи, видимий та чіткий.
Найчесніший час піднімає стяг,
і стаєш ти щирим – або ніким.
Ця холодна темінь – дракона кров.
Розчиняє піну, брехню, іржу..
Тільки гнів і правда, а не добро
збережуться й декого збережуть.
Неспокій у серці моєму. Візьми його в жмут
Неспокій у серці моєму,
візьми його в жмут.
І темрява там, за шибками, та майже не страшно.
Якусь у моря світові понесло каламуть,
оркестр на “Титаніку” грає заїжджену тему.
Неспокій у серці моєму. Візьми його в жмут.
Малюй на небесному тлі очерети і башти.
Неспокій у серці моєму. Напевне, тому…
А ніч над містами
повільна і ніжна, пливе,
їй діла немає, які там страхи і печалі.
Попалений чайник, старенький і затишний светр
і сни, що – хороші й погані – до ранку розтануть…
зупинка в далекій дорозі, кінець і початок..
Це тут і тепер або можеш назвати це щастям,
це все, що людині відпущено з давніх давен.
Аж стільки людині відпущено з давніх давен –
У темряві й тиші, мов цукор, розчинене місто,
Неспокій у серці, любов, і вогонь у пітьмі.
Песах
Батькові. З любов’ю.
Буяє весна, бо джерела її невичерпні.
І що їй до того, яка нас пантрує погибель.
Хаг Песах самеах, виходьмо з Єгипту по черзі,
живе гризучи, щоб із нас повиходив Єгипет.
І сфінкси його, і мерці, і жерці, і царівни,
пісні і казки, і глибокі замулені гирла,
і зорі, що дивляться крізь очеретяну крівлю,
погане й хороше – хай нас залишає Єгипет.
Прудкі колісниці лишають стривожене місто,
жилаві вояки так міцно тримають повіддя.
Нехай нас облишить Єгипет – і словом, і змістом,
і міццю своєю, і хижою гострою міддю.
А море розходиться. З мушель постане світанок.
Це правильний Песах – іди і не смій обертатись. ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER | Анна Малігон | Apr 22, 2021 |
РАВЛИКИ ТА ЖУКИ
щоб не терпіти щоразу гострішого мовчання на тему дітей
вони заведуть великих равликів
годуватимуть їх із долонь як ангелів аби тільки ні в якому разі
не обірвались години її медитативного дозвілля
так
... See more РАВЛИКИ ТА ЖУКИ
щоб не терпіти щоразу гострішого мовчання на тему дітей
вони заведуть великих равликів
годуватимуть їх із долонь як ангелів аби тільки ні в якому разі
не обірвались години її медитативного дозвілля
так
авжеж
равлики
що може бути краще й живіше
навіть не чутно як вони дихають
тільки посеред ночі він випадково торкнеться її щоки
так і не зрозумівши чиї там сліди…
колись вони вміли сидіти поряд а не напроти
він вчив її орудувати китайськими паличками
щоб тільки був привід торкатися її пальців
а потім заплющивши очі довго мусолити згадки
про ті голодні східні вібрації попід шкірою…
вона кладе йому до рота кавове зерня зі свого язика
так наче хоче передати якусь нечувану мову
ніби хоче стати одним із його діалектів
щоб він говорив до равликів…
але боже
як боляче часом буває іти по чужій воді!
раз на місяць він таки утікає за місто
де має навіжено-гарячу маленьку подружку
таку маленьку що ледве може вмістити її в долоні
що боїться її цілувати аби не зробити їй боляче
тільки подумки взявшись за руки
вони ходять жують травинки
сміються говорять блукають одне в одному заплітаються тінями
ламаючи ноги ребра слова
«двадцять років потому я мала дивне захоплення
ловила різних жуків і живими клеїла на папір
уявляєш тримала жука аж доки він не приклеїться
чорні зелені перламутрово сині жуки помирали на білому
героїчно за дивну дитячу ідею»
він розгядав би вічно колекцію мертвих жуків
щоразу знаходячи серед них когось із давніх знайомих
там серед розкришених лапок і розчепірених крилець
жило щось смачне і забуте
«мала
ти золото»
і коли її губи стискають його найчутливіший нерв
здається
за ними стежать великі очі жуків
ХАЙ ТОБІ БУДЕ ХАКІ
Кладовище польотів. Куди наш літак торохтів?
Перелатане плямами поле, попалені плани…
Фіолетовий попіл… і неба холодний архів…
І червона трава на долонях убитої панни.
Хто зі мною тепер? Мій цинічний Господь – нашатир
та нажиті слова, канонічно уцвяшені в давність,
марсіанська вода, тридесятого світу пунктир
попід шкірою пнеться і хрін його хто передавить.
Я би тільки травинкою гралась тобі по щоці,
я б поцілила в тебе, щоб тільки ділитися кров’ю.
(Тиха курво кімнатна яких іще треба рубців,
щоб урешті навчитися Тишу ділити натроє?!)
Хто з тобою? Дівчата пливуть і пливуть і полин
перестиглої слини повільно приводить до тями.
...Викидаю набої і небо стираю з колін.
Хай тобі буде хакі. А я обійдуся синцями.
МОЇ ДОРОСЛІ ЛЯЛЬКИ
ця лялька була твердою тому і вижила
хоча позбулася одягу та волосся
добре було б заборонити синові чіпати її
але хрін з нею вона і тоді мені не подобалась
а від решти лишилися тільки тяжкі імена та приблудні згадки
Герда Відірвані Руки приходить тоді коли сон пожирає мене
посеред невідкладних справ коли не вистачає вже ні сили ні рук
вона ніколи не зачиняє за собою двері натомість
довгим тонким язиком зшиває мої повіки
«спи-засинай мучителько
видихай павутину плети мені рукавички…»
Луїза Безока
сучка
підкрадається
коли настає година пустити когось під ребро…
а потім засліплює мене так що може проскочити навіть баран
(хоча саме такі найчастіше туди й потрапляють)
а мама казала що колись знайшла у шкатулці блакитні очі Луїзи
Вероніка Німа з вічно гнилою скорботою в
розпоротім гутаперчі…
я вкрала у неї можливість казати «мама»
впустивши у тіло хрущів
а сьогодні не можу склепати ні слова
гублюся у білій прірві паперу
які б голоси не точили мене зсередини…
Але Боже
чому ти сховав і лишив ту
одну
Безіменну?
[Edited at 2021-04-22 19:04 GMT] ▲ Collapse
| | | | Jarema
ウクライナ
Local time: 05:45
2003に入会
ドイツ語 から ロシア語
+ ...
このフォーラムのモデレーター TOPIC STARTER
Пісня 212
Так багато суперзірок, порослих очеретом..
Десь там Том Джонс
Співає про зелену-зелену траву..
В таку ніч місячними борами
Водять хороводи опеньки,
Притрушені цинамоном..
Як би я хотів пуститись знову
Тим Чумацьким Шляхом назад,
Поор�... See more Пісня 212
Так багато суперзірок, порослих очеретом..
Десь там Том Джонс
Співає про зелену-зелену траву..
В таку ніч місячними борами
Водять хороводи опеньки,
Притрушені цинамоном..
Як би я хотів пуститись знову
Тим Чумацьким Шляхом назад,
Поорати ще теплий пил..
В таку ніч
Відкриваються найбільші оперні театри –
Для тих, хто в морі, для тих, хто не спить
Елла Фітцджеральд
Мажеться глиною голубою –
Ми не пропадем у цьому світі!
Ніколи, ніколи не сумуватиму –
Зовсім як дерево низенько над водою.
ПІСНЯ 352
Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів –
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар..
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону..
..А ось і вбога хата хрону..
Світиться? – світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати..
Стукайте – і вам відчинять.
ПІСНЯ 2
Це містечко вночі по мені
Заграє на губній гармоніці..
Мене тут не буде..
Я знаю, коли сплю, перекривлює в гримасах
Мої слова, мою покручену ходу..
По площі кінь тягне будку з хлібом: цок, цок..
Ця застигла лава під ногами
Змушує тверезіше дивитись вперед,
Роздирає повіки..
Я відчуваю, десь під ногами
Вночі щось сталось, може, вчора..
Глибинний, неясний гул..
Щоб почути його,
Щоб розбудити в серці
Голос далекого пробудження,
Мусиш заснути,
Вдати глибоку втому..
Кінь з дощаною будкою ▲ Collapse
| | | | | Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія No recent translation news about ウクライナ. |
| Pastey | Your smart companion app
Pastey is an innovative desktop application that bridges the gap between human expertise and artificial intelligence. With intuitive keyboard shortcuts, Pastey transforms your source text into AI-powered draft translations.
Find out more » |
| | Anycount & Translation Office 3000 | Translation Office 3000
Translation Office 3000 is an advanced accounting tool for freelance translators and small agencies. TO3000 easily and seamlessly integrates with the business life of professional freelance translators.
More info » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in ウクライナ
